Július Jakoby

Самітник із Кошице, який усе життя писав своє місто та його людей. Він навчався в приватній школі живопису та графіки Еуґена Крона (1923 – 1926) і в 1926 – 1928 роках у Будапештській вищій школі образотворчих мистецтв в Іштвана Реті; через два роки повернувся до Кошице і більше їх не залишав. 1934 року отримав Премію міста Кошице за картину «Лежача жіноча оголена натура».

Його рання творчість соціально забарвлена, з гротескним, іронічним акцентом («Безробітний робітник із Кромпахів», «Страх»), пізніше панують колір і вільна, безпосередня манера письма («Цирк»). 1968 року він став заслуженим художником; його твори зберігають Словацька національна галерея, Національна галерея в Празі та Угорська національна галерея, а найбільшу збірку — Східнословацька галерея в Кошице, де в центрі міста стоїть його пам'ятник.