Ľudovít Fulla

Живописець сяйливих барв, який зі словацького фольклору та ікон створив власний модернізм. Після року в приватній школі Густава Маллого в Братиславі він закінчив празьку Художньо-промислову школу в Арношта Гофбауера та Франтішека Кисели (1922 – 1927); там заприятелював із Мікулашем Галандою, разом з яким у 1930 – 1932 роках видав «Приватні листи Фулли й Галанди» — перший маніфест сучасного словацького живопису. Від 1928 року викладав у братиславській Школі художніх ремесел, після війни очолював відділення монументально-декоративного живопису Вищої школи образотворчих мистецтв.

За картину «Пісня і праця» він отримав Гран-прі на Всесвітній виставці в Парижі (1937), а витканий за нею гобелен — золоту медаль на Експо-1958 у Брюсселі; 1963 року став народним художником. Він ілюстрував казки Павола Добшинського, а його гобелени належать до основоположних творів цього мистецтва у Словаччині. 1969 року держава збудувала для нього в рідному Ружомбероку Галерею Людовіта Фулли — нині частину Словацької національної галереї, — де він десять років жив і працював і де його творчість експонується постійно.