Zolo Palugyay

Експресивний лірик словацького модернізму, чиє життя обірвалося на хребті Дюмб'єра. Син дрібного шляхтича з Бодице біля Ліптовського Мікулаша малював уже солдатом на італійському фронті; навчався в академіях Будапешта (Еде Балло) та Кракова (Владислав Яроцький), у Берліні та Гамбурзі, а в 1924 – 1926 роках у мюнхенській школі Ганса Гофмана. Повернувшись, він долучився до Спілки словацьких художників і разом із Янком Алексі та М. А. Базовським мандрував Турцем, Оравою, Горегронням і Ліптовом у пошуках образу найхарактерніших країв Словаччини; 1930 року навчався з Базовським у Франції, Швейцарії та Німеччині.

У вересні 1935 року він вирушив із хатини Штефаника в похід, з якого не повернувся; його останки знайшли лише влітку 1936 року під скельним урвищем — із наплічником, у якому вціліли його малюнки. Його баладні пейзажі та постаті в народних строях зберігає сьогодні Словацька національна галерея; у рідному Бодице йому стоїть пам'ятник.